Тривожні ознаки

Істерики у дитини 2 роки: що відбувається і що робити

Редакція Gordy ·

За джерелами. Медичне — з названих документів, практичні поради позначені окремо. Перевірити джерела

Плюшевий зайчик на килимку, черевичок і зім’ятий малюнок
Зміст статті
  1. Коротко
  2. 01Чому бувають істерики
  3. 02До якого віку бувають істерики
  4. 03Як зменшити кількість істерик
  5. 04Істерики у дитини 2 роки: що робити під час
  6. 05Не поступатися й не підкуповувати
  7. 06Істерика в магазині
  8. 07Удари, укуси, штовхання
  9. 08Після істерики
  10. 09Коли сил не лишається
  11. 10Типові помилки
  12. Коли звернутись до лікаря
  13. Часті питання
  14. Джерела

Коротко

Істерики у дитини 2 роки — звичайна частина розвитку: NHS пише, що вони зазвичай починаються близько 18 місяців і дуже поширені в малюків, а до 4 років трапляються набагато рідше. Одна з причин — дитина хоче щось сказати, але їй важко, і розчарування виливається в істерику. Під час істерики допомагає лишатися спокійними, переключити увагу, не поступатися через крик і подбати, щоб дитина не травмувалася. Удари й укуси не ігнорують: AAP радить одразу їх зупиняти й спокійно пояснювати, що так не можна.

Джерела статті: NHS · AAP · CDC. Перелік унизу

Чому бувають істерики

NHS пояснює одну з головних причин: малюки хочуть висловитися, але їм це важко. Вони розчаровуються, і розчарування виходить назовні як істерика.

AAP пише, що істерика показує: у цей момент дитина не може впоратися зі своїми емоціями.

NHS перелічує, що може стояти за конкретною істерикою:

  • Втома чи голодТоді рішення може бути простим
  • РозчаруванняНе виходить зробити чи сказати
  • Ревнощі, наприклад до іншої дитини
  • Потреба в часі, увазі й любовіНавіть тоді, коли дитина поводиться не дуже мило.

До якого віку бувають істерики

ДжерелоЩо пише про вік
NHSзазвичай починаються близько 18 місяців, дуже поширені в малюків
AAPнайчастіше — між 1 і 3 роками
AAPз 3 років, як правило, стає краще
NHSколи дитина більше говорить, істерик менше; до 4 років вони набагато рідші

Зв’язок із мовленням важливий. У 2 роки, за CDC, більшість дітей ще тільки складає фрази з двох слів. Дитина вже знає, чого хоче, але сказати це складно. Коли слів стає більше, з’являється інший спосіб висловитися. Про мовлення в цьому віці — у статті дитина не говорить у 2 роки.

Як зменшити кількість істерик

Усі істерики не попередиш, але частину — можна.

Базові потреби. AAP радить знати межі своєї дитини: якщо істерики частішають, коли вона голодна, — мати під рукою корисний перекус; якщо коли втомлена — берегти сон. NHS так само пише, що причиною може бути втома чи голод.

Передбачуваність. AAP пише, що коли дитина знає, чого чекати, істерика менш імовірна.

Увага до хорошого. AAP радить приділяти дитині достатньо уваги й «ловити на хорошому» — конкретно хвалити в успішні моменти. NHS пише, що діти іноді погано поводяться, бо їм потрібно більше уваги, і радить хвалити хорошу поведінку й обіймати дитину тоді, коли вона не поводиться погано.

Маленький контроль. AAP радить давати дитині контроль над дрібницями — пропонувати невеликий вибір із варіантами, а не питання «так чи ні».

Обирати битви. AAP радить обирати, за що боротися, і поступатися там, де це можливо.

Слова замість крику. Якщо частина істерик — від того, що дитина не може сказати, чого хоче, допомагає давати їй слова. CDC для дворічних радить допомагати дитині чути, як звучать слова, навіть якщо вона вимовляє їх нечітко: сказала «ще нана» — відповідайте «Ти хочеш ще банана». Так дитина отримує готову фразу для наступного разу.

Порада редакції Gordy

Вибір працює, коли обидва варіанти вас влаштовують: «Червона чи синя чашка?», «Спершу руки чи спершу куртка?». Питання «Будеш одягатися?» відкриває дорогу до «ні». Попереджайте про переходи заздалегідь: «Ще дві гойдалки — і додому».

Сон і режим

Серед причин істерик NHS першою називає втому, а AAP радить берегти сон, якщо істерики частішають, коли дитина втомлена. CDC пише, що дітям 2 років потрібно 11–14 годин сну на добу разом із денним, і радить сталий час сну та їжі.

Порада редакції Gordy

Якщо істерики збігаються з певною годиною дня, запишіть протягом тижня, коли вони трапляються, і що було перед тим: скільки дитина спала, коли їла, чи були гості чи поїздка. Часто закономірність стає видно вже за кілька днів — і тоді вечеря на пів години раніше чи тихіший вечір після садка роблять більше, ніж будь-яка реакція під час самої істерики. Такі записи знадобляться й лікарю, якщо ви вирішите з ним порадитися.

Істерики у дитини 2 роки: що робити під час

Що радять NHS і AAP, коли істерика вже почалась:

  • Переключити увагуNHS: якщо бачите, що починається істерика, одразу знайдіть, чим відволікти, — наприклад, щось за вікном. «Дивись! Кіт!» — якомога здивованіше й зацікавленіше. AAP: перейти в іншу кімнату, запропонувати безпечнішу іграшку, заспівати пісню
  • Лишатися спокійнимиNHS пише, що втрата самовладання чи крик у відповідь не зупинять істерику; AAP радить зберігати спокій і чекати, поки істерика мине сама, щоб потім повернутися до дитини з утіхою
  • Не зважати на поглядиNHS радить не звертати уваги на людей довкола й зосередитися на власному спокої
  • Прийняти злість дитиниNHS пише: ви теж буваєте злі, але, на відміну від дитини, умієте висловити це інакше
  • Відійти, якщо вдомаNHS радить за потреби на якийсь час вийти в іншу кімнату, спершу переконавшись, що дитина не зможе собі зашкодити
  • Тримати, якщо допомагаєNHS пише, що деяким батькам допомагає міцно тримати дитину, доки істерика не мине, — зазвичай це працює, коли дитина радше засмучена, ніж зла, і коли ви достатньо спокійні, щоб лагідно з нею говорити.

Безпека. AAP пише, що коли дитина фізично в небезпеці — наприклад, може вибігти на дорогу, — треба міцно схопити й тримати її.

Порада редакції Gordy

Під час істерики менше слів — краще. Дитина на піку емоцій не чує пояснень. Коротке «Я тут. Я зачекаю» і присутність поруч дають більше, ніж будь-яка лекція, яку ви все одно повторите потім, коли вона заспокоїться.

Не поступатися й не підкуповувати

NHS пише прямо: поступатися — не допоможе в довгостроковій перспективі. Якщо ви сказали «ні», не змінюйте рішення на «так» лише для того, щоб зупинити істерику. Інакше дитина вирішить, що істерики приносять те, чого вона хоче. З тієї ж причини NHS не радить підкуповувати солодощами чи іншими приємностями.

AAP пише, що послідовність у відповідях зменшує частоту істерик.

Це не суперечить пораді AAP «обирати битви». Різниця в послідовності: вирішувати, чи поступитися, варто до того, як сказали «ні», а не посеред крику.

Порада редакції Gordy

Перш ніж сказати «ні», запитайте себе, чи готові ви тримати це «ні» до кінця. Якщо так — кажіть спокійно й тримайте. Якщо ні — краще одразу сказати «так» чи запропонувати вибір.

Істерика в магазині

NHS пише, що істерики часто трапляються в магазинах. Це буває соромно, а сором заважає лишатися спокійними. Поради NHS:

  • робіть походи по магазинах якомога коротшими;
  • залучайте дитину: розповідайте, що вам потрібно, і дайте допомагати.

Порада редакції Gordy

До магазину — ситими й виспаними. Дайте дитині «роботу»: тримати список, класти в кошик яблука, шукати жовту упаковку. Касу з солодощами обходьте, якщо є можливість. І якщо істерика все ж почалась — іноді простіше вийти з дитиною на вулицю, дати їй заспокоїтися й повернутися пізніше.

Удари, укуси, штовхання

NHS пише, що більшість маленьких дітей час від часу кусають, б’ють чи штовхають іншу дитину. Малюки цікаві й можуть не розуміти, що укус чи смикання за волосся — боляче. Це не означає, що дитина виросте агресивною.

Що радять NHS і AAP:

  • Не ігноруватиAAP радить не ігнорувати удари, штурхання, укуси чи жбурляння й одразу зупиняти
  • Не відповідати тим самимNHS: не бийте, не кусайте й не штовхайте у відповідь — так дитина вирішить, що це прийнятно; натомість чітко скажіть, що це боляче і ви цього не дозволите
  • Шукати причинуNHS пише, що діти часто проходять періоди, коли вони засмучені чи невпевнені й виражають почуття агресією; з’ясувати, що їх турбує, — перший крок, щоб допомогти
  • Любити дитину, не поведінкуNHS радить показувати любов похвалою за хорошу поведінку й обіймами, коли дитина не поводиться погано
  • Дати почуттям вихідNHS радить знайти простір, наприклад парк, де дитина може бігати й кричати
  • Назвати почуттяNHS пропонує фразу «Я знаю, ти злишся через…» — так дитина бачить, що ви розумієте її розчарування, і вчиться називати й обмірковувати свої почуття.

CDC пише, що в дворічному віці діти граються поруч, але ще не вміють ділитися й розв’язувати суперечки, тому під час ігор з іншими дітьми за ними треба уважно стежити. Детальніше — у статтях межі без покарань і ділитись і забирати.

Після істерики

Порада редакції Gordy

Коли дитина заспокоїлась, — обійміть, якщо вона хоче, і назвіть те, що сталося, простими словами: «Ти дуже розізлився, бо хотів ще гойдатися». Без моралі й без «я ж казала». Якщо щось зламалось чи розсипалось, дитина може допомогти прибрати — не як покарання, а як частину спільного життя.

AAP радить після того, як істерика мине, повертатися до дитини з утіхою. NHS нагадує, що дитині, яка поводиться не дуже мило, все одно можуть бути потрібні час, увага й любов.

Коли сил не лишається

Істерики виснажують і дорослих. NHS у матеріалі про плач немовлят пише, що бувають моменти, коли ви настільки втомлені й злі, що здається — більше не витримаєте, і що соромитися просити допомоги не треба. Порада звідти працює й для малюків: переконайтеся, що дитина в безпеці, вийдіть на кілька хвилин в іншу кімнату, заспокойтеся й поверніться.

NHS окремо пише: хоч як би ви були роздратовані, ніколи не трясіть дитину.

Порада редакції Gordy

Якщо ви помічаєте, що кричите чи погрожуєте частіше, ніж хотіли б, це не робить вас поганими батьками — це сигнал, що вам бракує відпочинку чи підтримки. Попросіть партнера чи родичів підмінити вас у найважчі години дня.

Типові помилки

  1. Кричати у відповідь. NHS пише, що це не зупинить істерику.
  2. Поступатися посеред крику. NHS: дитина вирішить, що істерики приносять бажане.
  3. Підкуповувати цукеркою. NHS не радить підкупу солодощами з тієї ж причини.
  4. Бити у відповідь на удар. NHS: так дитина вирішить, що бити — прийнятно.
  5. Ігнорувати удари й укуси. AAP радить їх одразу зупиняти.
  6. Пояснювати на піку істерики. Спершу спокій і безпека, розмова — потім, як радить AAP.

Безпека

Коли звернутись до лікаря

NHS радить поговорити з лікарем, якщо поведінка дитини вас серйозно турбує. AAP — так само: говоріть із педіатром, якщо деякі форми поведінки вас непокоять.

Приводом може бути, наприклад, якщо:

  • істерики дуже часті, тривалі й не зменшуються з віком;
  • дитина травмує себе чи інших під час істерик;
  • поведінка різко змінилася без видимої причини;
  • у 2 роки дитина майже не говорить і не розуміє простих прохань — CDC радить не чекати, якщо немає віх розвитку;
  • дитина втратила навички, які вже мала;
  • вам самим важко справлятися.

Телефонуйте 103, якщо під час чи після істерики дитина знепритомніла, має судоми, синіє чи важко дихає. Перелік тривожних ознак — на сторінці тривожних ознак у немовляти. Про віхи розвитку у 2 роки — стаття що має вміти дитина в 2 роки.

Подзвонити 103

Часті питання

Чому дитина 2 роки влаштовує істерики?

NHS пише, що одна з причин — малюки хочуть висловитися, але їм важко, і розчарування виливається в істерику. Також причиною можуть бути втома, голод, ревнощі чи потреба в увазі. AAP пише, що в момент істерики дитина просто не може впоратися з емоціями.

До якого віку тривають істерики?

NHS пише, що істерики зазвичай починаються близько 18 місяців, а до 4 років трапляються набагато рідше; коли дитина більше говорить, їх стає менше. AAP — що найчастіше вони бувають між 1 і 3 роками й з 3 років зазвичай стає краще.

Як заспокоїти дитину під час істерики?

NHS і AAP радять лишатися спокійними, переключити увагу — на щось за вікном, іншу кімнату, пісню, — і не кричати у відповідь. Деяким дітям допомагає, коли їх міцно тримають, особливо якщо дитина радше засмучена, ніж зла. Поясненнями краще зайнятися після того, як дитина заспокоїться.

Чи можна ігнорувати істерику?

Можна не реагувати на крик, не зважати на погляди людей і не поступатися. Але AAP радить не ігнорувати удари, укуси чи жбурляння — їх зупиняють одразу. І NHS, і AAP радять стежити, щоб дитина не травмувалася, а після істерики — повернутися до неї з утіхою.

Що робити, якщо дитина б’ється і кусається?

AAP радить одразу зупиняти й чітко казати, що так не можна. NHS — не бити й не кусати у відповідь, а сказати, що це боляче і ви цього не дозволите, з’ясувати причину, хвалити хорошу поведінку й допомогти назвати почуття: «Я знаю, ти злишся через…».

Як поводитися, якщо істерика почалась у магазині?

NHS пише, що в магазинах істерики бувають часто, і радить робити походи коротшими й залучати дитину — розповідати, що потрібно купити, і давати допомагати. Якщо істерика почалась, зберігайте спокій, не зважайте на погляди й не купуйте бажане, щоб її зупинити.

Коли істерики — привід звернутися до лікаря?

NHS і AAP радять говорити з лікарем, якщо поведінка дитини вас серйозно турбує. Приводом можуть бути дуже часті й тривалі істерики, що не зменшуються, травми під час них, різка зміна поведінки, втрата навичок чи мовлення, яке не відповідає віку.

Джерела

  1. NHS. Temper tantrums (переглянуто 07.11.2022)
  2. AAP, HealthyChildren.org. Swanson W. S. Top Tips for Surviving Tantrums (оновлено 21.04.2021)
  3. CDC. Important Milestones: Your Child By Two Years
  4. NHS. Soothing a crying baby (переглянуто 22.04.2026)

Абзаци з позначкою «Порада редакції Gordy» — практичний досвід, а не медична рекомендація; усе медичне — з джерел вище. Інформація освітня й не замінює консультацію лікаря. Хто пише й як ми перевіряємо.

Читайте також